Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
ТИ - така неповторна й жадана! Кожний
камінчик твого шляху – неповторна історія зі смаком «полинового нектарю», омита
росою лісів, що вкривають ніжно хребти Кременецьких гір, оплакана в легендах,
оспівана в піснях, змальована художниками та застигша на мить у творах
письменників та поетів. Ти розкинулась в долині між горами – граничними
відро-гами Подільських Товтр, з історичними назвами Замкова, Черча, Дівочі
Скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка. Твої вулички розбігаються по
схилах та узгір'ях і випліскується на широке привілля рівнини волинського
Малого Полісся над річкою Іква. Земле моя, Кременеччино, ти породила у 1809 році поета і драматурга, співця
і провісника свободи свого народу, генія з польським корінням, але українською
душею Юліуша Словацького, Галину Гордасевич, композитора Михайла Вериківського… Із Кременцем пов'язані життя і діяльність багатьох визначних постатей в
науці і культурі краю. Тут, на початку XIX
ст., викладали в Ліцеї природодослідники Віллібальд Бессер і Антоній
Анжейовський, письменники Алойзій Феліньський, Алойзій Осінський, Юзеф
Коженьовський, математик Юзеф Чех, історик Іоахім Лелевель, художник Юзеф
Пічман. У середині XIX ст. в Кременці служив мандрівник і дослідник Микола
Пржевальський. В Комерційному училищі на початку XX ст. вчилися український
композитор Михайло Вериківський та російський письменник Лев Нікулін, викладали
художники Тимофій Сафонов та Андроник Лазарчук. Місто відвідали, подорожуючи по
Волині, М. Костомаров і Т. Шевченко. В Кременці вчилися: письменники Борис Харчук, Улас Самчук, Галина
Гордасевич, Оксана Лятуринська. У різні роки Кременець відвідали: письменник і церковний діяч Феофан
Прокопович філософ і поет Григорій Сковорода етнограф і письменник Володимир
Даль поет і публіцист Юліян Нємцевіч письменниця Марія Конопницька поетеса Леся
Українка та її мати Олена Пчілка романіст Оноре де Бальзак композитор і піаніст
Ференц Ліст літературний критик Михайло Драгоманов, письменник Михайло
Коцюбинський поети Максим Рильський та Микола Бажан.
Хоча місто невелике, проте має сім давніх цвинтарів: Туницький кінець XVIII
ст. Католицький, званий Польським 1891 p. військовий Калантир друга половина
XIX ст. Єврейський XVI ст. . На особливу увагу заслуговує П'ятницький П'ятинка
або Козацький XVII -XVIII ст. , Василіянський XIX ст. цвинтарі.
|