Вітаю Вас Гість | RSS
П`ятниця
20.10.2017, 22:49
САЙТ МИРОСЛАВИ САВЕЛІЙ
Головна Реєстрація Вхід
Головна » 2012 » Червень » 26 » Історія села Великі Млинівці
11:13
Історія села Великі Млинівці
   
Село Великі Млинівці (в минулому Млинівці, Радянське) розташоване на території Великомлинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області у вигідному положенні відносно шляхів сполучення: до центру міста Кременець – 6 км., до залізничної станції – 3 км., до автостанції – 3,5 км., до села Підлісці – 1,5 км., до обласного центру м. Тернополя – 83 км.
Офіційні назви вулиць з 1990 року такі: центральна – вул. Миру, на Королівський міст – вул. Шевченка, в задворі – вул. Садова та пров. Садовий, від саду до футбольного поля – вул. Спортивна, до млина – провулок Джерельний, в лісі – вул. Лісова та Надрічна.
Окремі частини населеного пункту мають неофіційні назви, а саме: Задвір'я (колись там стояв панський маєток – двір). Північна частина називається Бессарабка, північно-східна – Дубаки (прізвище жителів), західна частина – Ліс (поселення в сосновому лісі), центр – Село.
Річка Іква тече в північному напрямі, похил становить 1,3 м/км. За даними 60-70 років минулого століття швидкість течії у весняні періоди складала 0,3 м/сек. Глибина річки – від 1 до 2 метрів. Вона не судноплавна, замерзала в кінці грудня, звільнялася від криги в середині березня. Під час весняної повені вода підіймалася до 2-х метрів. Береги Ікви пологі, болотисті. Русло також болотисте, місцями піщане, часом трапляється крейда. В річці водяться щука, лин, короп, окунь, плотиця, краснопірка, а також в'юни та раки. Із ссавців є видра та ондатра (зустрічається рідко). В долині р. Іква є торф, який добували багато років і використовували як паливо. На річці працював водяний млин, званий Підлісецьким. Очевидно, його будували селяни із Підлісець. Поселення біля млина назвали Млинівці.Млин
Село отримує електроенергію від Добротвірської ДРЕС, газ - із Росії.
Село Млинівці лежить між 50°07' північної широти та 25°40' східної довготи на правому березі р. Ікви, яка впадає в р. Стир.
Клімат місцевості характеризується такими даними: середня річна температура становить +7,2°, середня температура липня +18,8 , середня температура січня -4,9°. Безморозний період триває 160 днів. Опадів випадає 600-650 мм. Висота снігового покриву досягає 10 см. В окремі роки сталого снігового покриву немає. Літом бувають зливи з грозами, які іноді супроводжуються градом.
Восени і зимою переважають південно-східні вітри, влітку – західні та північно-західні. Слабкі суховії бувають у червні та липні. В лісі, що прилягає до населеного пункту із західної сторони, ростуть сосна, дуб (дуже мало), липа, береза, ліщина, акація та інші листяні породи.
Окремі поля мали назви, а саме: Нивки (колись там були дубові ліси), Суміжок, Спорна (неродючі землі), Додатки, Жиравка, Бакуниха, Перекалок, Пашинські поля, Під сел о, Ставки.
Поблизу села В. Млинівці знайдені матеріали пізньопалеолітичної культури (близько ЗО тис. літ тому).

Село розташоване на південно-східному березі (підвищеному) річки Ікви, на рівнині; ґрунт піщаний, місцевість має лісостеповий характер
Річка Іква тече в північному напрямі, похил становить 1,3 м/км. За даними 60-70 років минулого століття швидкість течії у весняні періоди складала 0,3 м/сек. Глибина річки - від 1 до 2 метрів. Вона не судноплавна, замерзала в кінці грудня, звільнялася від криги в середині березня. Під час весняної повені вода підіймалася до 2-х метрів. Береги Ікви пологі, болотисті. Русло також болотисте, місцями піщане, часом трапляється крейда. В річці водяться щука, лин, короп, окунь, плотиця, краснопірка, а також в'юни та раки. Із ссавців є видра та ондатра (зустрічається рідко). В долині р. Іква є торф, який добували багато років і використовували як паливо. На річці працював водяний млин, званий Підлісецьким. Очевидно, його будували селяни із Підлісець. Поселення біля млина назвали Млинівці.
Село отримує електроенергію від Добротвірської ДРЕС, газ - із Росії.
Голубе паливо запалало в селі у 2002 році, завдячуючи працівникам Кременецького ВПРГ (начальник Данилюк С. А.).
Вздовж течії Ікви тягнулися сінокоси з різнобарв'ям трав та запасами торфу. Тут студенти, учні кременецьких навчальних закладів ловили жаб для зоологічних вивчень та збирали рослини, сушили їх і виготовляли гербарії.
Ці дані про Ікву у спогадах М. Осадчого наводяться щодо 1962 року. У 70-х роках минулого століття керівники колгоспу та району провели операцію під назвою „Меліорація". В результаті чого наступним поколінням залишили не річку, а рів. Не побудовані дамби, шлюзи, які були в проектній документації, і, взагалі, навіщо було чіпати природу? Хоча це було планове осушення земель на Україні, але воно нічого доброго не дало. Хай це залишиться на совісті тодішніх чиновників.
На території села переважають ґрунти піщані та сіро-опідзолені, на підґрунті - крейда, орний шар мілкий (18-20 см). Є частина глинистих і суглинистих ґрунтів на глейовому підґрунті та торфовища. Досліджувалися вони в 1956 році. Вказані ґрунти - малородючі. Необхідно щороку обробляти їх органічними та мінеральними добривами.
 


Озерце

ПЕРША ЗГАДКА ТА ПЕРІОД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ



Вперше село Млинівці згадується в акті від 14 листопада 1482 року (цьогоріч минає 525 літ цієї згадки). Дільчий лист між князями Збаразькими вказує, що Млинівці дістались Семенові Збаразькому.
У 1545 році село Млинівці згадується в ревізії Кременецького замку як приналежне до нього під назвою "Підлісецький млин". Вказується: „Село Млиновцы полмили, от замку". В числі сіл, які належали Кременецькому замку, сусідні Підлісці, в якому зареєстровано 29 дворів, а в Млинівцях (Підлісецькому млині) - 8 дворів. В акті зазначено: "В том селе два млыны, один ступный, а другой мельчый. Подлещане винни на все млыны, колько єсть в замьку млынов камене давати с потребу, а тые млыны в своем селе гатьми поправлять весполок с передмещаны Кремянецкими и з людьми Жолоб". В цьому ж акті Опису Кременецького замку коротко мовиться про навколишні села, зокрема: Жолоби - 16 дворів, Дунаїв - 14. Та й про сусіднє: "с. Подлесцы. Людей дворищ 29, а дымов толькож".
Очевидно, на початках люди оселились надто близько до млинів. І, мабуть, в ці роки були сильні повені і позатоплювало житло, котре частина господарів в розпачі залишила і переселилась в інші села. З восьми дворів стало два. Ця гіпотеза випливає з письмової згадки: „В том селе 2 дворища, а дымов дважь, а пустых 6, за тых два годы розышлись прочь".
В акті вказується, що „всі люди цього села ходять для обробітку полів замкових. Три дні в кожному році оруть під ярину, а восени - три дні під озимину. А виоравши, повинні всі поля засіяти, скосити, змолотити". Отже, вже з XV століття село належало феодалу, в якого селяни були кріпаками.



Список використаної літератури:

Галевич Василь. Село Великі Млинівці: історико-краєзнавчий нарис. – Кременець: ВАТ «Папірус», 2007. – 84 с.
 


I



Переглядів: 1110 | Додав: miraas | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright Мирослава Савелій ©