Вітаю Вас Гість | RSS
Понеділок
11.12.2017, 08:37
САЙТ МИРОСЛАВИ САВЕЛІЙ
Головна Реєстрація Вхід
Головна » 2013 » Вересень » 29 » Місто: КРЕМЕНЕЦЬ
21:32
Місто: КРЕМЕНЕЦЬ

Основні дані:

    Місто: КРЕМЕНЕЦЬ

    Країна: Україна

    Регіон: Тернопільська область

    Район/міськрада: Кременецький

    Засноване/перша згадка перша писемна згадка:  1226 р.

    Магдебурзьке право: 1431 р.

    Населення: 20350

    Площа: 31 км²

    Поштові індекси: 47003

    Географічні координати: 50°07' пн. ш., 25°43' сх. д.

    • Відстань

    Найближча залізнична станція: Кременець

    До обл./респ. центру

    - залізницею - 218 км

    - автошляхами - 75 км

    Міська влада

    Міський голова Леонід Святославович Кічатий

     

    Панорама Кременця


    Кременець — місто в Тернопільскій області, адміністративний центр Кременецького району. Населення 22 тис. (2001).

    Автор вірша:

    Мирослава САВЕЛІЙ

    Кременецька земля

    У світанкових барвах пурпурових,

    Неба ясна блакить,

    В краях тих Кременеччини чудових 

    Ріка Іква біжить.

    Десь тихо на сторожі

    Мовчазно Бона височить,

    Дівочі скелі наче ружі,

    Відразу душу бадьорить.

    Та недарма,

    Народ сюди пливе,

    Словацького давно нема,

    Та він в серцях все ще живе.

    А далі там — високая гора:

    Лавра Почаївська на ній стоїть,

    Теча цілюща там вода

    І кожен йде її попить.

    Зцілитись люд невтомно мчить

    До джерела святої Анни,

    Божа гора серед сіл височить,

    Молитись йдуть сюди прочани.

    Ласкаво прошу в цей чарівний край,

    Який п'янить крізь глибину віків:

    Від зелених простор — під небокрай,

    Його і взять колись не міг Батий.

    Кременець — пісня,

    Кременець — дума,

    Моя незабутня 

    Земля чарівна.

    Це ж все — Україна,

    Держава одна,

    Єдина, й така неповторна

    Іскриться у ній кременецька земля.

    Благословенна Богом, земле Кременецька! ТИ така неповторна й жадана! Кожний камінчик твого шляху – неповторна історія зі смаком «полинового нектарю», омита росою лісів, що вкривають ніжно хребти Кременецьких гір, оплакана в легендах, оспівана в піснях, змальована художниками та застигша на мить у творах письменників та поетів.  Ти розкинулась в долині між горами – граничними відрогами Подільських Товтр, з історичними назвами Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка. Твої вулички розбігаються по схилах та узгір'ях і випліскується на широке привілля рівнини волинського Малого Полісся над річкою Іква.

    Земле моя, Кременеччино, ти породила у 1809 році поета і драматурга, співця і провісника свободи свого народу, генія з польським корінням, але українською душею Юліуша Словацького, Галину Гордасевич, композитора Михайла Вериківського…

    Із Кременцем пов'язані життя і діяльність багатьох визначних постатей в науці і культурі краю. Тут, на початку XIX ст., викладали в Ліцеї природодослідники Віллібальд Бессер і Антоній Анжейовський, письменники Алойзій Феліньський, Алойзій Осінський, Юзеф Коженьовський, математик Юзеф Чех, історик Іоахім Лелевель, художник Юзеф Пічман. У середині XIX ст. в Кременці служив мандрівник і дослідник Микола Пржевальський. В Комерційному училищі на початку XX ст. вчилися український композитор Михайло Вериківський та російський письменник Лев Нікулін, викладали художники Тимофій Сафонов та Андроник Лазарчук. Місто відвідали, подорожуючи по Волині, М. Костомаров і Т. Шевченко.

    В Кременці вчилися: письменники Борис Харчук, Улас Самчук, Галина Гордасевич, Оксана Лятуринська.

    У різні роки Кременець відвідали: письменник і церковний діяч Феофан Прокопович; філософ і поет Григорій Сковорода; етнограф і письменник Володимир Даль; поет і публіцист Юліян Нємцевіч; письменниця Марія Конопницька; поетеса Леся Українка та її мати Олена Пчілка; романіст Оноре де Бальзак; композитор і піаніст Ференц Ліст; літературний критик Михайло Драгоманов, письменник Михайло Коцюбинський; поети Максим Рильський та Микола Бажан.

    Хоча місто невелике, проте має сім давніх цвинтарів: Туницький (кінець XVIII ст.); Католицький, званий Польським (1891 p.); військовий Калантир (друга половина XIX ст.); Єврейський (XVI ст.). На особливу увагу заслуговує П'ятницький (П'ятинка) або Козацький (XVII -XVIIICT.), Василіянський (XIX ст.) цвинтарі.

    Історія

    1227 — перша писемна згадка про Кременець

    1241 — захисники міста вистояли перед ордами Батия

    1259 — на вимогу хана Бурондая кременчани розбирають оборонні споруди міста

    1340 — Кременець переходить під владу литовських князів

    1366 — місто захоплює польський король

    1370 — Кременець переходить під владу Угорщини

    1382 — відновлено владу литовських князів

    XIV ст., друга полов. — замість дерев’яних укріплень побудовано кам’яний замок

    1438 — великий князь литовський Свидригайло надає Кременцеві Магдебурзьке право

    1536—1556 — містом володіє Бона, польська королева й велика княгиня литовська

    1606 — ченці францисканського ордену засновують у Кременці свій монастир

    1638 — у монастирській друкарні виходить «Кременецька граматика»

    1648, жовтень — селянсько-козацьке військо здобуває і руйнує замок

    1702 — у місті осідають ченці ордену єзуїтів

    1725 — Богоявлснський монастир перейшов до ченців василіанського ордену

    1751 — єзуїти відкривають у своєму монастирі колегіум

    1760 — у місті з’являється монастир ордену реформатів

    1773 — унаслідок розпуску ордену єзуїтів колегіум припиняє існування

    1795 — Кременець відходить до Російської імперії

    1805 — у місті відкрито Волинську гімназію

    1807 — реформатський монастир припиняє свою діяльність

    1819 — Волинську гімназію реорганізовують у Волинський ліцей

    1832 — закрито францисканський монастир

    1833 — Волинський ліцей переводять до Києва

    1836 — у спорудах ліцею осідає Волинська духовна семінарія

    1839 — закрито василіанський Богоявленський монастир

    1865 — відновлено православний Богоявленський монастир

    1896 — пущено в експлуатацію залізницю Кам’яниця—Кременець

    1904 — відкрито Кременецьке комерційне училище

    1915, літо — унаслідок наближення фронту частина кременчан виїжджає в біженці

    1916, червень — у результаті Брусиловського прориву фронт відкочується на захід

    1918 — у Кременці організовано повітову філію товариства «Просвіта»

    1918 — відкрито гімназію з українською мовою навчання

    1919, 2 червня — у місто вступають більшовицькі війська

    1919, 6 серпня — Кременець займають польські війська

    1920, 27 липня — у місто повертаються більшовики

    1920, 1 жовтня — у Кременець знову приходять польські війська

    1921 — відкрито Кременецький ліцей

    1936 — у місті засновано ватну фабрику

    1938 — починає працювати тютюновий завод

    1938 — влада закриває єдину на повіт українську середню школу

    1939, 17 вересня — до Кременця вступає Червона Армія

    1940, 4 січня — місто входить у новоутворену Тернопільську область

    1940, квітень — відкрито учительський інститут

    1941, 3 липня — Кременець займають німецькі війська

    1942, липень — гітлерівці знищують єврейську частину населення міста

    1942, ніч із 2 на 3 вересня — центральну частину міста дотла знищила пожежа

    1943 — у Кременці й околицях розгортається Рух Опору проти окупантів

    1944, 19 березня — Кременець займають війська 1-го Українського фронту

    1950 — учительський інститут реорганізовано в педагогічний

    1959 — влада закриває Богоявленський монастир

    1965 — починає працювати цукровий завод

    1969 — педагогічний інститут переносять у Тернопіль

    1990 — відновлює діяльність Богоявленський монастир

    2001 — утворюється Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

    2003 — відкривається гуманітарно-педагогічний інститут

    Переглядів: 1084 | Додав: miraas | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Copyright Мирослава Савелій ©