РОЗДУМИ…
Автор: Мирослава Савелій
За обрій сідає сонце і цілує ніжно наше волосся. Віє прохолодою теплий літній вітерець. Виблискує діамантами вода, де сонце омило своє обличчя. А ти розслабилася, віриш у краще, казку та мрії.
Зачаровано летить час: легкий та невловимий.
«До побачення, літо!» – скоро скажемо, а може і не замітимо. А прокинемося коли жовтий лист опаде на долоню. Розвінчає спочатку ідилію «бабине літо» та журавлинний «ключ» у теплі далекі краї.
І прийдуть дощі сірої буденності. Заморозять теплі спогади перший сніг, іній та заморозки.
Та знову прийде у душі весна: така заквітчана та прекрасна. А там – і літо. Знову все йде за годинниковою стрілкою.
Прогрес. А може нічого нового ми, людство, й не відкрили?.. Може до нас вже попередні цивілізації дійшли вершини, а потім все зруйнувалося і людство, по-спіралі, набирало обертів?..
Хто ми? Куди йдемо? Ми, звісно, люди і йдемо сьогоденням до завтрашнього дня.
Зміни. Ми звикли вірити, або діяти – і все зміниться. Бувають речі нам непідвладні, бувають і ні. Але ми гордимося і тим, що, принаймі, намагалися щось змінити.
Кохання. Поняття це для кожного з власним присмаком чи без нього – приємне, таємне, інтимне. Для кожного з нас воно має свою несподівану та передбачувану, водночас, кінцівку.
Десь глибоко в душі ми повертаємося та обираємо для подружнього життя людей із іменем чи рисами характеру першого кохання. І, неважливо, взаємними було це почуття чи ні, істина тут одна – ви щасливі нарешті: коли поряд є дорога та близька за духом людина; коли серце ваше поряд з нею б’ється частіше, тіло прагне насолоди, душа радіє невимовно, а розум задоволений гармонією долі.
C'est la vie… («Се ля ві…») Таке життя…
АЛГОРИТМ ЖИТТЯ
Автор: Мирослава Савелій
Розсипала якось каміння осінь
І завела усе у жовтий сад.
Вона, вона нічого в нас не просить,
Бо скоро, скоро буде листопад.
Зимову сагу розіб’є холодний вітер
І вже не в силах щось змінить,
Але потрібно жити й вірити
Що завтра краща буде мить.
І як настане жадане завтра
В душу зазирне кохання
І буде ніжна надворі тепла весна
Буде ще палке бажання!
Не за горами тепле літо бродить
І квітне ароматами зілля.
І так життя, у вирі так, проходить,
Бо доля так збудована людська.
Душею, друже, ніколи не старій
І проганяй думки завжди погані;
Не заздри, твори добро, кохай та мрій,
Вперед іди до успіху, мети!