АВТОР: Мирослави САВЕЛІЙ
Мій Кременець
Де гір зеленобоких диво переспів, Де кременя палає іскорка-вогонь, Де Бони і Дівочих танець-передзвін – Душею й серцем ти туди, туди полинь!
Величне місто, що з правом Магдебурзьким, Місто, що не здалось Батиєві в ясир! Поділений народ стражденний руський твій Між паном і царем нераз впродовж віків.
Пам’ятають шляхи походи козаків, У пам’яті зберігсь Юліуш Словацький, Бессер, що сад він ботанічний посадив, Тут пам’ятають – вчиться спудей найкращий!
Дух незалежності і прагнення свободи Жевріли у серцях завзятих кременчан! І сталось! Замайорів стяг перемоги! Благословив Господь до храму шлях прочан!
Щасливі ми, що народились в краї цім, Щасливі, що завітав Кобзар Шевченко! Вплітаємо в волосся калиновий цвіт І з Україною у серці живемо!
П-в:
Мій Кременцю, моя свята земля, Мій соколе, мій краю рідний, мій, Мій Кременцю, моя ясна зоря – Так неповторний ти й так жаданний! Нехай Господь благословить з небес , Будь факелом ти мудрості завжди! Зростай попри історію та час! Міцній! Не забувайсь людьми! Живи!
|