АВТОР: Мирослави САВЕЛІЙ

Мій Кременець

Де гір зеленобоких диво переспів,

Де кременя палає іскорка-вогонь,

Де Бони і Дівочих танець-передзвін –

Душею й серцем ти туди, туди полинь!

Величне місто, що з правом Магдебурзьким,

Місто, що не здалось Батиєві в ясир!

Поділений народ стражденний руський твій

Між паном і царем нераз впродовж віків.

Пам’ятають шляхи походи козаків,

У пам’яті зберігсь Юліуш Словацький,

Бессер, що сад він ботанічний посадив,

Тут пам’ятають –  вчиться спудей найкращий!

Дух незалежності і прагнення свободи

Жевріли у серцях завзятих кременчан!

І сталось! Замайорів стяг перемоги!

Благословив Господь до храму шлях прочан!

Щасливі ми, що народились в краї цім,

Щасливі, що завітав Кобзар Шевченко!

Вплітаємо в волосся калиновий цвіт

І з Україною у серці живемо!

П-в:

Мій Кременцю, моя свята земля,

Мій соколе, мій краю рідний, мій,

Мій Кременцю, моя ясна зоря –

Так неповторний ти й так жаданний!

Нехай Господь благословить з небес ,

Будь факелом ти мудрості завжди!

Зростай попри історію та час!

Міцній! Не забувайсь людьми! Живи!