Основні дані:

Місто: КРЕМЕНЕЦЬ

Країна: Україна

Регіон: Тернопільська область

Район/міськрада: Кременецький

Засноване/перша згадка перша писемна згадка:  1226 р.

Магдебурзьке право: 1431 р.

Населення: 20350

Площа: 31 км²

Поштові індекси: 47003

Географічні координати: 50°07' пн. ш., 25°43' сх. д.

• Відстань

Найближча залізнична станція: Кременець

До обл./респ. центру

- залізницею - 218 км

- автошляхами - 75 км

Міська влада

Міський голова Леонід Святославович Кічатий

Панорама Кременця

Кременець — місто в Тернопільскій області, адміністративний центр Кременецького району. Населення 22 тис. (2001).

Автор вірша:

Мирослава САВЕЛІЙ

Кременецька земля

У світанкових барвах пурпурових,

Неба ясна блакить,

В краях тих Кременеччини чудових —

Ріка Іква біжить.

Десь тихо на сторожі

Мовчазно Бона височить,

Дівочі скелі наче ружі,

Відразу душу бадьорить.

Та недарма,

Народ сюди пливе,

Словацького давно нема,

Та він в серцях все ще живе.

А далі там — високая гора:

Лавра Почаївська на ній стоїть,

Теча цілюща там вода

І кожен йде її попить.

Зцілитись люд невтомно мчить

До джерела святої Анни,

Божа гора серед сіл височить,

Молитись йдуть сюди прочани.

Ласкаво прошу в цей чарівний край,

Який п'янить крізь глибину віків:

Від зелених простор — під небокрай,

Його і взять колись не міг Батий.

Кременець — пісня,

Кременець — дума,

Моя незабутня —

Земля чарівна.

Це ж все — Україна,

Держава одна,

Єдина, й така неповторна

Іскриться у ній кременецька земля.

Благословенна Богом, земле Кременецька! ТИ така неповторна й жадана! Кожний камінчик твого шляху – неповторна історія зі смаком «полинового нектарю», омита росою лісів, що вкривають ніжно хребти Кременецьких гір, оплакана в легендах, оспівана в піснях, змальована художниками та застигша на мить у творах письменників та поетів.  Ти розкинулась в долині між горами – граничними відрогами Подільських Товтр, з історичними назвами Замкова, Черча, Дівочі Скелі, Хрестова, Осовиця, Воловиця, Куличівка. Твої вулички розбігаються по схилах та узгір'ях і випліскується на широке привілля рівнини волинського Малого Полісся над річкою Іква.

Земле моя, Кременеччино, ти породила у 1809 році поета і драматурга, співця і провісника свободи свого народу, генія з польським корінням, але українською душею Юліуша Словацького, Галину Гордасевич, композитора Михайла Вериківського…

Із Кременцем пов'язані життя і діяльність багатьох визначних постатей в науці і культурі краю. Тут, на початку XIX ст., викладали в Ліцеї природодослідники Віллібальд Бессер і Антоній Анжейовський, письменники Алойзій Феліньський, Алойзій Осінський, Юзеф Коженьовський, математик Юзеф Чех, історик Іоахім Лелевель, художник Юзеф Пічман. У середині XIX ст. в Кременці служив мандрівник і дослідник Микола Пржевальський. В Комерційному училищі на початку XX ст. вчилися український композитор Михайло Вериківський та російський письменник Лев Нікулін, викладали художники Тимофій Сафонов та Андроник Лазарчук. Місто відвідали, подорожуючи по Волині, М. Костомаров і Т. Шевченко.

В Кременці вчилися: письменники Борис Харчук, Улас Самчук, Галина Гордасевич, Оксана Лятуринська.

У різні роки Кременець відвідали: письменник і церковний діяч Феофан Прокопович; філософ і поет Григорій Сковорода; етнограф і письменник Володимир Даль; поет і публіцист Юліян Нємцевіч; письменниця Марія Конопницька; поетеса Леся Українка та її мати Олена Пчілка; романіст Оноре де Бальзак; композитор і піаніст Ференц Ліст; літературний критик Михайло Драгоманов, письменник Михайло Коцюбинський; поети Максим Рильський та Микола Бажан.

Хоча місто невелике, проте має сім давніх цвинтарів: Туницький (кінець XVIII ст.); Католицький, званий Польським (1891 p.); військовий Калантир (друга половина XIX ст.); Єврейський (XVI ст.). На особливу увагу заслуговує П'ятницький (П'ятинка) або Козацький (XVII -XVIIICT.), Василіянський (XIX ст.) цвинтарі.

Історія

1227 — перша писемна згадка про Кременець

1241 — захисники міста вистояли перед ордами Батия

1259 — на вимогу хана Бурондая кременчани розбирають оборонні споруди міста

1340 — Кременець переходить під владу литовських князів

1366 — місто захоплює польський король

1370 — Кременець переходить під владу Угорщини

1382 — відновлено владу литовських князів

XIV ст., друга полов. — замість дерев’яних укріплень побудовано кам’яний замок

1438 — великий князь литовський Свидригайло надає Кременцеві Магдебурзьке право

1536—1556 — містом володіє Бона, польська королева й велика княгиня литовська

1606 — ченці францисканського ордену засновують у Кременці свій монастир

1638 — у монастирській друкарні виходить «Кременецька граматика»

1648, жовтень — селянсько-козацьке військо здобуває і руйнує замок

1702 — у місті осідають ченці ордену єзуїтів

1725 — Богоявлснський монастир перейшов до ченців василіанського ордену

1751 — єзуїти відкривають у своєму монастирі колегіум

1760 — у місті з’являється монастир ордену реформатів

1773 — унаслідок розпуску ордену єзуїтів колегіум припиняє існування

1795 — Кременець відходить до Російської імперії

1805 — у місті відкрито Волинську гімназію

1807 — реформатський монастир припиняє свою діяльність

1819 — Волинську гімназію реорганізовують у Волинський ліцей

1832 — закрито францисканський монастир

1833 — Волинський ліцей переводять до Києва

1836 — у спорудах ліцею осідає Волинська духовна семінарія

1839 — закрито василіанський Богоявленський монастир

1865 — відновлено православний Богоявленський монастир

1896 — пущено в експлуатацію залізницю Кам’яниця—Кременець

1904 — відкрито Кременецьке комерційне училище

1915, літо — унаслідок наближення фронту частина кременчан виїжджає в біженці

1916, червень — у результаті Брусиловського прориву фронт відкочується на захід

1918 — у Кременці організовано повітову філію товариства «Просвіта»

1918 — відкрито гімназію з українською мовою навчання

1919, 2 червня — у місто вступають більшовицькі війська

1919, 6 серпня — Кременець займають польські війська

1920, 27 липня — у місто повертаються більшовики

1920, 1 жовтня — у Кременець знову приходять польські війська

1921 — відкрито Кременецький ліцей

1936 — у місті засновано ватну фабрику

1938 — починає працювати тютюновий завод

1938 — влада закриває єдину на повіт українську середню школу

1939, 17 вересня — до Кременця вступає Червона Армія

1940, 4 січня — місто входить у новоутворену Тернопільську область

1940, квітень — відкрито учительський інститут

1941, 3 липня — Кременець займають німецькі війська

1942, липень — гітлерівці знищують єврейську частину населення міста

1942, ніч із 2 на 3 вересня — центральну частину міста дотла знищила пожежа

1943 — у Кременці й околицях розгортається Рух Опору проти окупантів

1944, 19 березня — Кременець займають війська 1-го Українського фронту

1950 — учительський інститут реорганізовано в педагогічний

1959 — влада закриває Богоявленський монастир

1965 — починає працювати цукровий завод

1969 — педагогічний інститут переносять у Тернопіль

1990 — відновлює діяльність Богоявленський монастир

2001 — утворюється Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник

2003 — відкривається гуманітарно-педагогічний інститут