Зима. Сніг. Мороз. Кременець дрімає у затишку білого плеса, у роздумах про славетну історію,  про сьогоднішній день, і... думає, а що ж чекає на нього завтра? Яка таємниця розбудить його уяву? Що змусить його змінити свій стан душі. Так саме стан душі. Адже місто древнє, місто славетне, місто --легенд.

Ти, чарівний Кременцю, такий неповторний. В тебе закохуються раз і назавжди.

Тут неймовірна краса гірського намиста виблискує дорогоціними перлинами снігу і лісовим покривом, мов, діамантами...

Кременець...ти -- неповторний, незвичайний. Ти просто якийсь особливий.

Десь тихо іде приготування до Нового року та Різдвяних свят! От понесеться тоді колядка, а з нею й щедрівка голосочками-дзвіночками дітей та дорослих. Заспівають усі: "Нова радість стала...", "Добрий вечір тобі пане господарю...", "Ой, сивая та й зозуленька...". А тоді засіють нас ранньою порою маленькі хлопчики-посівальники зі словами: "Сійся, родися житто-пшениця..." І зрадіє душа, та тіло, адже життя -- прекрасне! Промовимо ми: "Христос народився! -- Славімо Його!"

З наступаючими , Вас, кременчани, жителі навколишніх сіл, гості міста святами! Здоров"я, щастя, добра, миру , злагоди та любові більше у Новому році! Веселих свят, тобі, моя Україно, земле моя !